У жовтні 2024 року, як зазначає оглядач Іван Спринський на сторінках «ОРД», міський голова Хоросткова Степан Гладун повідомляє, що провів перемовини з керівництвом місцевого спирт заводу щодо усунення неприємного запаху, який допікав мешканцям. У тому ж повідомленні мер зауважив – виробництво щойно запустилося, тому ще не всі технологічні процеси до кінця відпрацьовані. Саме ця фраза виявилась ключовою для моєї наступної історії.
Хоростківський спиртовий завод був збудований майже століття тому – у 1930 році. Більшу частину своєї історію він перебував у державній власності. Зокрема через мораторій на приватизацію, що Верховна рада ввела у 1995 році. Однак за каденції Зеленського державні підприємства спиртової галузі почали приватизовувати. Завод на Тернопільщині у приватних руках опинився одним із перших. При чому перемогу у торгах за нього святкувала фірма «Вест Вей», що запропонувала на 1 (!!!) гривню більше, ніби наперед знаючи, яку ціну запропонує конкурент. Тоді у ЗМІ писали, що переможець аукціону підозрілий і насправді за компанією стоять інші люди. Тож час, насправді, все розставив по своїм місцям. ТзОВ «Промислові Резерви» стає правонаступником «Вест Вею» разом із його активами і створює нову юридичну особу з назвою «Хоростківський спиртовий завод».
У 2023 році, коли завод змінює перелік засновників, стає остаточно зрозумілим, хто стояв за приватизацією підприємства. А коли представлю Вам всіх бенефіціарів, самі зрозумієте, що їх об’єднує. Отож, по 12,5% належать власникам фінансово-промислової групи «Техно-Буд-Центр» Андрію Яремі та Юрію Ханіну. Це пара одних із найвпливовіших бізнесменів на Тернопільщині, яка займається будівництвом та ремонтом доріг на заході України. Однак раніше Ярема був місцевим «цигарковим магнатом», саме він продав свою частку в «Поділля-Тютюн», з якої у підсумку створився монополіст ринку «Мегаполіс». Але від цигаркових справ після того не відійшов. Кажуть, успішно займався їхньою контрабандою закордон, адже мав гарні зв’язки у одеському порту.
Ще 25% «Хоростківського спиртового заводу» у володінні Норіка Геворкяна. Це почесний консул Вірменії в Україні та брат відомого українського спортсмена Тиграна Геворкяна. Обох чоловіків чутки пов’язують з кримінальним світом Тернополя.
І найбільший пакет – 50% – придбав Роман Височанський. Так, це вже знайомий вам племінник Ігоря Кривецького. Про причетність «Пупса» до спиртового бізнесу йшла мова вже давно. Однак ця історія – є першим документальним доказом його участі у спиртовій галузі. Річ у тім, що в різних публікаціях неодноразово йшлося, що Кривецький контролює незаконний обіг спирту в Україні і його контрабанди закордон, а відтак завдає системну економічну шкоду країнам ЄС та Королівству Великої Британії. Однак у цих матеріалах його прізвище завжди стояло поруч з іншим львівським кримінальним авторитетом 90-их – Олександром Свіщовим, в окремих колах він відомий як «Саша Сєдой». За чутками, останній сприяв призначенню Михайла Лабутіна на посаду керівника державного «Укрспирту», а той за вказівкою Свіщова вже розставляв по заводам своїх людей на керівні посади. І навіть звільнення Лабутіна і розшук правоохоронними органами нічого не змінили – маховик був запущений: нелегальний обіг спирту із десятків заводів контролювався Свіщовим і Кривецьким.
Схема була нехитра: частина виробленої партії – обліковувалася, а інша – ні. Таким чином вдавалося продавати спирт «в темну» без сплати акцизу і податку. При цьому з часом легального виробництва ставало все менше, а підпільного – навпаки, більше. Дійшло до того, що окремі заводи зачинялися на роки, щоб працювати виключно «на ліво». Так було, до прикладу, на Угерському спиртзаводі, що на Стрийщині. Офіційно він простоював з 2011 року. Коли ж у 2016 підприємство отримало нового директора, аби заново запустити виробництво, на його території з’явилися десятки молодиків, які видавали себе за працівників заводу і відмовлялися впускати будь-кого, називаючи зміну керівництва «рейдерським захопленням». Згодом у чоловіках спортивної зовнішності впізнали людей із силової групи Ігоря Кривецького.
Кажуть, у цьому бізнесі «Пупс» відповідав за контрабанду спирту. А допомагав йому в цій справі — Павло Демчина. У Свіщова ж було завдання розвивати напрямок. Тим паче, що їхня група мала сильних конкурентів у спиртовій галузі. Це Олексій Чеботарьов – кримінальний авторитет на прізвисько «Чеба». А тепер давайте повернемося до того, з чого починали. У 2024 році Хоростківський спиртовий завод знову запрацював. Усе завдяки новим власникам. Бо з 2014, доки був у державній власності, він буцімто простоював. Як насправді усе було, я вже описав на прикладі заводу в Угерську. У Хоросткові крім того, у 2018 році почали ще й модернізацію підприємства за державний кошт! Тож приватизація була ще тією аферою – остаточна ціна у 55 мільйонів гривень включала в себе оновлені виробничі потужності. Наче наперед знали, хто в підсумку отримає спиртзавод.
Якщо ж проаналізувати всіх осіб, які були причетними до схеми, то можна легко простежити, що вони ведуть до інших спиртових заводів, які через ланцюжок підставних осіб зрештою виведуть на людей з оточення Кривецького чи Свіщова. Продовження про спиртову мафію у наступних моїх публікаціях. Та окремо будемо знайомитись з черговими партнерами українофобами Кривецького, а саме Табаловими та Вороновим.
«ГЖ»