З джерел в апараті голови уряду Російської Федерації, журналістам українських медія та виданню "Єврорепортер" вдалося дізнатися, що звістка про товарну блокаду Донбасу, яка триває вже більше двох тижнів, була напрочуд позитивно сприйнята у Кремлі, адже так чи інакше, на переконання російських урядовців, Україна невдовзі буде змушена компенсувати енергетичні втрати, заподіяні відсутністю високоенергетичного вугілля, або придбанням його в Росії, або повернення до прямих контрактів з "Газпромом" на постачання російського газу, або придбання не менш коштовної для України російської електроенергії.
При чому, за найбільш очікуваним у Москві сценарієм, повернення України до переговорів із "Газпромом" про постачання блакитного палива має відбутися вже до кінця поточного місяця. Для цього, як підтвердили в оточенні Дмитра Козака, "Газпром" отримав доручення в найближчий час розробити додаткові пропозиції для української сторони в контексті тимчасового пом'якшення умов співробітництва, а також розглянути можливі варіанти "судового примирення" за позовами у міжнародних судових інстанціях.
Чи варто нагадувати, що у разі того, як Київ у стані енергетичної скрути знову буде змушений пристати на запропоновані йому пропозиції співпраці з Москвою, нові додаткові політичні умови, як-то невідкладна "федералізація", "російська мова - друга державна", реінтеграція "ДНР" і "ЛНР", та інші традиційні "хотєлки" Кремля не змусять на себе довго чекати?
Більш того, Москва із неприхованим захопленням стежить, як стрімко втрачають суспільну підтримку добробатівці-патріоти, що демонстрували неаби-яку мужність та достойний наслідування героїзм в Іловайську, Дебальцевому, Щасті, Широкиному тощо, проте, на догоду одному з вітчизняних олігархів, кинулися раптом блокувати окуповані території Донбасу без попереднього прорахунку суто техногенних наслідків цього. А цими наслідками вже стають веєрні відключення електроенергії в житлових будівлях, знеструмлення містоутворюючих стратегічних підприємств та об'єктів інфраструктури.
Не вже не вистачає розуміння, що енергетичний колапс по всій Україні не стільки доб'є і без того не дуже високий рейтинг довіри до влади, скільки остаточно поховає надії блокувальників самим обійняти високі виборні посади в поки що теплих кабінетах на Банковій та Грушевського?
А тим часом у Кремлі радітимуть, що на Україні - "території їх стратегічних інтересів", як публічно наголошує міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, не залишиться гідних та адекватних сил, здатних, спираючись на підтримку населення та міжнародного співтовариства, чинити безпрецедентний опір зовнішній агресивній гібридній експансії з боку Росії.
Ви гадаєте, чому на окупованих окремих районах Донецької та Луганської областей, де фактично встановлені жорстко керовані ззовні маріонеткові промосковські режими Плотницького-Захарченка, насправді вже майже не лишилося добровольців для поповнення сформованих за всілякої допомоги Росії двої армійських корпусів? Насамперед, слід відзначити значно додавшу в майстерності українську армію, яка вже не соромиться воювати, і про це стає відомо широкому загалу на окупованих територіях, особливо в останні декілька тижнів інтенсивного вогневого зіткнення на лінії розмежування. А коли працюють державні підприємства, заводи і фабрики, навіть в умовах окупації виплачується заробітня плата, у місцевих робітників дійсно, аби прокормити свої сім'ї, немає мотивів брати в руки зброю і пускатися в сумнівні авантюри проти урядових військ України.
Неможна не погодитися із тезами українських урядовців із приводу того, коли внаслідок блокади станеться зупинка виробничих процесів на державних підприємствах України, що на окупованих територіях, тисячам шахтарів, металургам та представникам інших професій скрута й безвихідь стануть найкоротшими дороговказами до лав так званих "ополченців".
Виходить, Москва не в змозі і надалі вербувати найманців для "обслуговування" всього того "воєнторгу", що вона звезла на Донбас, бо рівень втрат вбитими і пораненими чи не вперше за останні три роки конфлікту реально відлякує тих небагатьох авантюристів, бо повернувся до розмірів найзапекліших бойових зіткнень за всю історію АТО. Мало кого надихає перспектива банально недожити до кінця укладеного контракту.
При чому, за найбільш очікуваним у Москві сценарієм, повернення України до переговорів із "Газпромом" про постачання блакитного палива має відбутися вже до кінця поточного місяця. Для цього, як підтвердили в оточенні Дмитра Козака, "Газпром" отримав доручення в найближчий час розробити додаткові пропозиції для української сторони в контексті тимчасового пом'якшення умов співробітництва, а також розглянути можливі варіанти "судового примирення" за позовами у міжнародних судових інстанціях.
Чи варто нагадувати, що у разі того, як Київ у стані енергетичної скрути знову буде змушений пристати на запропоновані йому пропозиції співпраці з Москвою, нові додаткові політичні умови, як-то невідкладна "федералізація", "російська мова - друга державна", реінтеграція "ДНР" і "ЛНР", та інші традиційні "хотєлки" Кремля не змусять на себе довго чекати?
Більш того, Москва із неприхованим захопленням стежить, як стрімко втрачають суспільну підтримку добробатівці-патріоти, що демонстрували неаби-яку мужність та достойний наслідування героїзм в Іловайську, Дебальцевому, Щасті, Широкиному тощо, проте, на догоду одному з вітчизняних олігархів, кинулися раптом блокувати окуповані території Донбасу без попереднього прорахунку суто техногенних наслідків цього. А цими наслідками вже стають веєрні відключення електроенергії в житлових будівлях, знеструмлення містоутворюючих стратегічних підприємств та об'єктів інфраструктури.
Не вже не вистачає розуміння, що енергетичний колапс по всій Україні не стільки доб'є і без того не дуже високий рейтинг довіри до влади, скільки остаточно поховає надії блокувальників самим обійняти високі виборні посади в поки що теплих кабінетах на Банковій та Грушевського?
А тим часом у Кремлі радітимуть, що на Україні - "території їх стратегічних інтересів", як публічно наголошує міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, не залишиться гідних та адекватних сил, здатних, спираючись на підтримку населення та міжнародного співтовариства, чинити безпрецедентний опір зовнішній агресивній гібридній експансії з боку Росії.
Ви гадаєте, чому на окупованих окремих районах Донецької та Луганської областей, де фактично встановлені жорстко керовані ззовні маріонеткові промосковські режими Плотницького-Захарченка, насправді вже майже не лишилося добровольців для поповнення сформованих за всілякої допомоги Росії двої армійських корпусів? Насамперед, слід відзначити значно додавшу в майстерності українську армію, яка вже не соромиться воювати, і про це стає відомо широкому загалу на окупованих територіях, особливо в останні декілька тижнів інтенсивного вогневого зіткнення на лінії розмежування. А коли працюють державні підприємства, заводи і фабрики, навіть в умовах окупації виплачується заробітня плата, у місцевих робітників дійсно, аби прокормити свої сім'ї, немає мотивів брати в руки зброю і пускатися в сумнівні авантюри проти урядових військ України.
Неможна не погодитися із тезами українських урядовців із приводу того, коли внаслідок блокади станеться зупинка виробничих процесів на державних підприємствах України, що на окупованих територіях, тисячам шахтарів, металургам та представникам інших професій скрута й безвихідь стануть найкоротшими дороговказами до лав так званих "ополченців".
Виходить, Москва не в змозі і надалі вербувати найманців для "обслуговування" всього того "воєнторгу", що вона звезла на Донбас, бо рівень втрат вбитими і пораненими чи не вперше за останні три роки конфлікту реально відлякує тих небагатьох авантюристів, бо повернувся до розмірів найзапекліших бойових зіткнень за всю історію АТО. Мало кого надихає перспектива банально недожити до кінця укладеного контракту.
